Не має сил, слів, бажання описати, що я відчуваю.
Це щось між втомою, пустотою, злістю, байдужістю і щось таке, що заставляє тебе плюнути на все і йти вперед.

Нехай я багато речей не розумію чи просто не хочу це зробити. Але найбільше я зараз хотіла б поколотити групу, а потім без сил заснути.

Ну нічого, все проходить і це теж пройде.

Я вірю в ефект бумеранга. Так, в мені зараз говорить образа, проте я б не сказала, що совість аж так сильно дає про себе знати.

Час. Праця. Впевненість. Ось мої корєша.