Анна Ахматова
*
Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться Богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.
Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябины желто-красной,
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.
Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.
Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.>
Дивно так буває в житті... Ніби вчора я готова була віддати все, що в мене було, навіть більше, а сьогодні... а сьогодні у мене відчуття, що не зі мною і було.
Я не скиглю, не нию, не ностальгую більше.
Інколи думаю "А що могла я змінити, якби у мене була така можливість???" Я згадую все, що було, десь-могла і більше показати свої почуття, десь, треба було показати свій характер, а не "закриват" очі, бо не хотіла показати себе сварливою і вийоистою панянкою.
Але, мабуть, все склалося як і треба.
У цих відносинах я відкрила у собі нові грані, я ніколи і не думала, що можу бути такою ніжною, жіночною, м"якою, дівчиськом, яка сікає за романтикою, я ніколи не думала, що зможу спокійно і легко розмовляти з хлопцем так легко на інтимні темні, ніколи і не знала, скільки в мекні сексуальної енергії. Ніколи не могла подумати, що у людних місцях я зможу витворяти те, що ти-сам-знаєш-про-що-я-і-це-завжди-залишиться-між-нами. Цікаво, ти з нею такий самий, як зі мною? А яка вона з тобою? Ці бабські питання завжди будуть в мені =)
Одне з головних моментів, що я винесла з цих відносинах, я зрозуміла, яку людину хочу бачити біля себе. Я зрозуміла ЩО я собою представляю.
Мені не болить більше. Лише інколи. Але з часом все менше і менше.
Час все затягує.
Зараз мене бентежать інші питання.
Я знаю, що ми ще з тобою десь пересічемось. Неважливо, десь на вулиці\випадковий дзвонок чи щось таке. Але пересічемось. Це закономірність.
Також, я знаю. що ти ніколи не попросиш вибачення. Тому що це риса сильних. А ти ніколи таким не хизувався.
Я практично забулася як ти мене обнімав, цілував. Це як десь в тумані.
Згадуй мене. Хоч інколи. Більшого не треба. Просто згадуй.
Завжди твоя S.
*
Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться Богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.
Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябины желто-красной,
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.
Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.
Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.>
Дивно так буває в житті... Ніби вчора я готова була віддати все, що в мене було, навіть більше, а сьогодні... а сьогодні у мене відчуття, що не зі мною і було.
Я не скиглю, не нию, не ностальгую більше.
Інколи думаю "А що могла я змінити, якби у мене була така можливість???" Я згадую все, що було, десь-могла і більше показати свої почуття, десь, треба було показати свій характер, а не "закриват" очі, бо не хотіла показати себе сварливою і вийоистою панянкою.
Але, мабуть, все склалося як і треба.
У цих відносинах я відкрила у собі нові грані, я ніколи і не думала, що можу бути такою ніжною, жіночною, м"якою, дівчиськом, яка сікає за романтикою, я ніколи не думала, що зможу спокійно і легко розмовляти з хлопцем так легко на інтимні темні, ніколи і не знала, скільки в мекні сексуальної енергії. Ніколи не могла подумати, що у людних місцях я зможу витворяти те, що ти-сам-знаєш-про-що-я-і-це-завжди-залишиться-між-нами. Цікаво, ти з нею такий самий, як зі мною? А яка вона з тобою? Ці бабські питання завжди будуть в мені =)
Одне з головних моментів, що я винесла з цих відносинах, я зрозуміла, яку людину хочу бачити біля себе. Я зрозуміла ЩО я собою представляю.
Мені не болить більше. Лише інколи. Але з часом все менше і менше.
Час все затягує.
Зараз мене бентежать інші питання.
Я знаю, що ми ще з тобою десь пересічемось. Неважливо, десь на вулиці\випадковий дзвонок чи щось таке. Але пересічемось. Це закономірність.
Також, я знаю. що ти ніколи не попросиш вибачення. Тому що це риса сильних. А ти ніколи таким не хизувався.
Я практично забулася як ти мене обнімав, цілував. Це як десь в тумані.
Згадуй мене. Хоч інколи. Більшого не треба. Просто згадуй.
Завжди твоя S.